В хате главное место занимала печь, украшенная изразцами, или, по-гуцульски, кахлями. Печь-красавица настолько привлекала взгляды, что хозяин удовлетворенно хмыкнул. Познакомились. Парня звали Провид, а его мама, которая суетилась у печи, представилась как Ярина. Вскоре они уже сидели за столом. Провид поинтересовался, как и положено хозяину, откуда приехали гости, кем работают. Получив ответы, радушный гуцул стал рассказывать о себе.

— Мiй рід ведеться від казаків-характерників.

— Кто такие эти характерники? — спросил Двинятин, слышавший об этих казаках разные небылицы, но впервые в жизни столкнувшийся с человеком из рода легендарных воинов.

— То були люди, які глибоко знали кругосвіт і закони природи. Також вони були пророками і ясновидцями і бачили майбутнє на тисячі років уперед. Це вони склали гороскопи. Церква заборонила їх, кажучи, що це від диявола. Але насправді характерник — то справедлива, духовно чиста особистість, яка любить довкілля, всіх живих істот, Землю, бажає добра всьому живому та неживому, щохвилини дбає про добро та плекає його повсюдно. Тоді ця енергія любові віддається сторицею і породжує силу. А найважливіше те, що характерник має служити Господу Богу і людям без якоїсь матеріальної вигоди для себе. Ця особа повинна неустанно дбати за свій внутрішній світ, бо лише дух вічний. Тут, в Карпатах, характерників називають мольфарами. — При этих словах Провид внимательно посмотрел на Веру.

— Мольфар — это колдун? — Лученко вспомнила, что где-то ей попадалось это слово, но точного значения его она не знала.

— Мольфар — то є примівник, знахар, чарівник.

— Вы — мольфар! Если я правильно понимаю. — Вера улыбнулась хозяину.

— Так. Я — мольфар. Я віддаю всі свої сили служінню людям. Уся енергія, яку віддаю людям, повертається до мене з Космосу. Мольфар має бути глибоко духовною особистістю, бо він звертається до Бога та небесних сил з проханнями про допомогу. Якщо мольфар чинить неправедно і порушує закони Природи, він може бути позбавлений магічних можливостей.

— А что означает слово «мольфар»? — спросил любознательный Андрей.

— Це слово походить від стародавнього терміну «мольфа», тобто річ, на яку накладались чари. Основна сила мольфара — у його словах та співах. Мольфар здатний творити як добро, так і зло. Кожному мольфару притаманний свій неповторний, так би мовити, стиль роботи. Деякі з них народжуються з магічними знаннями, які передаються з покоління в покоління однієї родини, тобто є спадковими мольфарами. Інших вчать. Одні опановують чорну магію, iншi — білу.

— Вы владеете белой, — сказала Вера.

— Так, — с чувством собственного достоинства сообщил Провид.

— В чем проявляется ваша магия? — поинтересовался Андрей, которому было очень интересно сидеть за одним столом рядом с двумя волшебниками. Только его любимая женщина делала чудеса прямо у него на глазах, а этот гуцул пока лишь утверждал, что может… А на самом деле?

— Я володар слова. Моє слово сильніше за кулю: куля може в ціль не влучити, а моє слово завжди влучає.

— Тогда скажите ваше слово нам, — предложил Двинятин.

— Віра теж є мольфаркою. Навіщо їй мої слова? Вона сама може промовляти. У неї свої примовки, чари. Вона людей лікує, бо до всього є лікаркою.

Двинятин получил свое доказательство. А Вера почти не удивилась, потому что с того момента, как она в сумеречном свете карпатского вечера увидела мольфара, меж ними словно протянулась какая-то цветная ниточка.

— У мене була колись журналістка. Вона питала, як я вважаю: душа живе один раз чи перевтілюється?

— Что же вы ей ответили?

— Я вам скажу за свою душу.